Семененко Ніна Хомівна

Народилася Н. Х. Семененко 18 травня 1918 р. у Єлисаветграді (тепер Кропивницький) у родині службовця. Її батько та брат загинули на фронті під час Другої світової війни. Мати – Тетяна Степанівна Семененко – з 1945 р. працювала комендантом у філіалі ХДНБ для дітей та юнацтва. Після завершення неповної середньої (із семирічною формою навчання) школи в 1933 р. працювала у ХДНБ. Закінчила тримісячні Всеукраїнські бібліотечні курси. У 1937–1939 рр. працювала у бібліотеці управління Уповнаркомважпрому СРСР при РНК УРСР (Харків). У 1940 р. повернулася до ХДНБ на посаду старшого бібліотекаря. Під час німецько-фашистської окупації Харкова перебувала в евакуації у м. Балашові (Саратовська область, РРФСР) до 1942 р. З 1942 по 1943 рр. служила в діючій армії, у званні рядової завідувала діловиробничим стройовим відділом та кадрами 184-го батальйону аеродромного обслуговування. У 1943 р. завідувала справами загальної частини та секретного діловодства евакуаційного шпиталю № 4488 та в грудні цього ж року за викликом Наркомату освіти УРСР повернулася до Харкова.

З січня 1944 р. Ніна Хомівна працювала в ХДНБ на посаді завідувачки фонду спеціального зберігання. У 1945 р. відновила навчання у Харківському державному бібліотечному інституті (тепер Харківська державна академія культури, ХДАК), який залишала за станом здоров’я у 1937 р. У 1951–1953 рр. – очолювала кабінет бібліотекознавства. З 1953 р. обіймала посаду заступника директора з наукової роботи. Із жовтня 1969 р. Н. Х. Семененко тимчасово виконувала обов’язки директора. Наказом Міністерства культури УРСР №1074к від 20.08.1970 р. була затверджена на посаді директора ХДНБ.

Під керівництвом Н. Х. Семененко книгозбірня пройшла значний шлях зростання і розвитку та здобула заслужений авторитет в УРСР, виконуючи функції науково-інформаційної установи, координаційного центру бібліографічної роботи, затвердилася як зональний та республіканський методичний центр, добре відомий серед бібліотек СРСР. У 1971 р. за її сприяння та за безпосередньою участю було затверджено структуру бібліотеки, були створені нові структурні підрозділи, приведено у відповідність регламентуючу документацію. Завдяки керівництву директорки та успішному виконанню колективом планових показників з 1979 р. бібліотеку віднесено до першої групи з оплати праці.

В історії ХДНБ ім’я Ніни Хомівни нерозривно пов’язане зі спорудженням нового книгосховища на 4 млн томів та допоміжних корпусів. Документальну основу майбутнього будівництва було закладено за директорства Г. А. Мірошниченка. У 1970 р. Н. Х. Семененко узгодила проєктне завдання на зведення будівлі у Держцивільбуді при Держбуді СРСР. Будівельні роботи були розпочаті у 1971 р., а у 1980 р. було завершено першу чергу будівництва та офіційно прийняте в експлуатацію дванадцятиповерхове книгосховище, п’ятиповерховий адміністративно-виробничий та двоповерховий читацький корпуси. Під час робіт директорка приділяла постійну увагу укомплектованості будівництва обладнанням та матеріалами, наданню допомоги підрядним будівельно-монтажним організаціям щодо закінчення та введення в експлуатацію книгосховища.

У зв’язку з поступовим освоєнням нових площ розширювався штат співробітників, у т. ч. бібліотечних фахівців. Так, з 1976 р. по 1985 р. штат бібліотеки було збільшено на 166 фахівців, у т. ч. 77 бібліотечних. Збільшено кількість працівників адміністративно-господарчого апарату, в т. ч. експлуатаційно-технічного та молодшого обслуговуючого персоналу. Ніна Хомівна опікувалася формуванням, використанням та зберіганням книжкових фондів, впровадженням системи депозитарного зберігання, перебудови фондів та каталогів за схемами ББК. За часи її керівництва фонд бібліотеки зріс на 2 млн прим. (на 01.01.1970 р. фонд складався з 4 116 321 прим., на 01.01.1986 р. з – 6 154 912 прим.).

Завдяки кваліфікації та професійній ерудиції Ніни Хомівни  активізувалася науково-дослідна діяльність бібліотеки. За її сприяння ця робота здійснювалася більш систематично, а проведення всесоюзних, республіканських, регіональних та локальних досліджень стало одним із основних її напрямків. Підвищувалася практична результативність проведених досліджень. Щороку протягом 1970–1985 рр. вивчалося 7–10 наукових тем. Удосконалювалася методика розробки окремих тем завдяки впровадженню методичних рекомендацій провідних бібліотек СРСР та УРСР. Наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років було розпочате проведення науково-практичних конференцій за результатами науково-дослідної діяльності.

Н. Х. Семененко керувала координацією наукової роботи та творчими зв’язками установи, спрямовувала діяльність на об’єднання зусиль найбільших наукових та галузевих бібліотек Харкова у довідково-бібліографічній та інформаційній сфері. Під її керівництвом розроблялися перспективні плани роботи, видавалися зведений каталог бібліографічних праць наукових бібліотек Харкова, був виданий довідник «Бібліотеки Харківщини» тощо.

Великої уваги директорка приділяла наданню методичної допомоги бібліотекам зони, що охоплювала шість областей УРСР – Ворошиловградську (тепер – Луганська), Дніпропетровську, Донецьку, Полтавську, Сумську та Харківську. Провідні фахівці книгозбірні вивчали стан бібліотечної справи в областях зони, надавали консультації на місцях, аналізували роботу обласних бібліотек. Протягом 1975–1980 рр. одним із найважливіших напрямів у діяльності ХДНБ була централізація мережі бібліотек областей зони, тому впорядкувалася бібліотечна мережа, розроблялися норми планування, складалися міжвідомчі плани обслуговування населення тощо. Щороку видавалося 30–35 назв методико-бібліографічних посібників, переважно з питань техніки, що стало дієвою формою методичної допомоги.

Ніна Хомівна була депутатом Київської районної Ради депутатів трудящих Харкова, членом міжвідомчої ради з питань бібліотечної роботи при Міністерстві культури УРСР. Очолювала вчену раду ХДНБ. У різні роки була членом комісій на державних іспитах у Харківському державному інституті культури.

За сумлінну та плідну працю Н. Х. Семененко нагороджена орденом «Знак Почёта» (1981 р.), значком Міністерства культури СРСР «За відмінну роботу», Почесною грамотою Міністерства культури УРСР (1966 р.), іменним годинником. За участь у Другій світовій війні – орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (1985 р.), медалями «За Победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.», «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» (1946 р.); ювілейними медалями «Двадцать лет Победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» (1966 р.), «За доблестный труд. В ознаменование 100-летия со дня рождения Ленина» (1970 р.), «Тридцать лет Победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» (1976 р.), «Сорок лет Победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» (1985 р.). За значний особистий внесок у розвиток української культури в 1974 р. Ніні Хомівні було присвоєне почесне звання «Заслужений працівник культури УРСР».