Грузинцев Олексій Петрович

Народився 26 лютого (за новим стилем 10 березня) 1851 р. у родині незаможного чиновника, столоначальника земського суду Петра Семеновича Грузинцева. Здобув освіту фізика і математика. З 1879 до 1901 року працював викладачем у Першій Харківській чоловічій гімназії, у 1881 р. призначений приват-доцентом кафедри фізики Харківського імператорського університету (нині – Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна), з яким була пов’язана вся його подальша наукова та викладацька діяльність. 

Займався організацією Вищих жіночих курсів Харківського товариства взаємодопомоги трудящих жінок (1907 р.), де читав лекції з фізики, а також викладав на курсах для робітників. З 1908 р. залишався на кафедрі поза штатом (у зв’язку з вислугою 30 років). Викладацьку діяльність вдало поєднував із науковою та громадською, а пізніше й політичною. Був членом Математичного товариства при університеті (з 1879 р.), його секретарем (у 1881–1891 рр.); товаришем голови Харківського фізико-хімічного товариства; дійсним членом Московського товариства любителів природознавства, антропології та етнографії (з 1898 р.), членом Харківського товариства фізико-хімічних наук; активним учасником шкільно-педагогічного комітету Харківського товариства поширення в народі грамотності (з 1902 р.); виконував обов’язки присяжного засідателя окружного суду. Брав активну участь у культурному житті міста, у т. ч. пожертвами, участю в організації вірмено-грузинських вечорів, клопотаннями перед містом, земством та іншими установами щодо виділення субсидій, пожертвувань тощо. У 1905–1906 рр. брав участь у виборах до Державної думи, у 1919 р. обраний до Харківської міської думи від партії кадетів (разом із О. М. Анциферовим).

Один із засновників ХГБ як відновленої Харківської губернської публічної бібліотеки: у 1885–1886 рр. – секретар правління, з 1886 до 1909 року – член правління, у 1906–1907 рр. – його голова, товариш голови у 1908 р., залишався членом бібліотеки.

Його внесок у справу відновлення бібліотеки та її подальшого розвитку значний, про що свідчить виступ професора А. П. Пшеборського під час святкування 35-річниці громадської, наукової і педагогічної діяльності Олексія Петровича, яке відбулося 15 березня 1908 р. на об’єднаному засіданні товариств математичного та фізико-хімічних наук:

«У вашій особі, Олексію Петровичу, громадська бібліотека має найдіяльнішого й найенергійнішого члена, і як у великих її заходах, так і в різних дрібних справах, вона знаходила у вас найцінніші вказівки…

…Ви брали найпалкішу участь у влаштуванні та організації молодої установи, починаючи від поповнення бібліотеки книгами і закінчуючи каталогізацією їх і розстановкою на місцях…

…Від імені правління бібліотеки я маю висловити вам глибоку подяку і надію на те, що ще довго ви будете віддавати свою працю і знання громадській бібліотеці». 

Протягом майже всього періоду свого членства в правлінні ХГБ до його обов’язків входило листування з навчальними закладами, видавничими організаціями, різноманітними товариствами, окремими особистостями щодо отримання літератури у фонд книгозбірні; замовлення видань у книгарнях, букіністичних магазинах, видавництвах; прийом куплених книг за накладними або рахунками. Був укладачем списків книг з фізики, математики, хімії, астрономії та інших наук, списків періодичних видань для придбання їх до фонду ХГБ. Спостерігав за надходженням нових книг та їх видачею, вів облік нових надходжень, готував рукописний каталог; спільно з М. М. Серебряковим передавав видання до палітурні. Входив до складу укладачів: першого тому систематичного каталогу бібліотеки (1886) та додатків до нього, каталогу фонду абонемента ІІІ розряду (1891). Разом з іншими членами правління завідував відділами каталогу з питань географії, подорожей, природознавства, фізики, хімії, а також довідкових та періодичних видань. У 1889 р. входив до складу комісії щодо організації «дешевої бібліотеки (абонемента)». У різні роки брав участь у чергуванні на абонементі, у виробничій ревізії, здійснював нагляд за ІІІ розрядом, кабінетом для читання, готував місячні звіти про діяльність бібліотеки, доповідав за поточними справами, зачитував касові та річні звіти бібліотеки на загальних зборах тощо. Також завідував періодичними виданнями (спільно з С. Н. Самойловим), відповідав за зв’язки з іншими містами (з Д. І. Багалієм); був відповідальним розпорядником концертів. На загальних зборах бібліотеки порушував питання про пошук коштів для утримання безкоштовного кабінету для читання, обов’язкового для бібліотеки за її статутом; брав участь в дебатах. Підтримав ініціативу щодо пенсійного забезпечення службовців бібліотеки.

Увійшов до складу спеціальної комісії, що займалася питанням про запровадження правил читання нових журналів. 

Брав участь в загальному очищенні бібліотеки від бруду і пилу, здійсненому в травні 1894 р. за ініціативи Ю. Л. Зубашева і М. М. Пінто, у ревізії книжкового майна за ініціативи С. М. Самойлова та повній ревізії книжкового майна перед введенням у дію системи ізоляції та нової видачі книг.

Займався пожертвуванням коштів і книг для бібліотеки, а також фінансів на її будівництво.

На засіданні 8 лютого 1906 р. професора О. П. Грузинцева було обрано головою правління ХГБ, який, за згодою начальника губернії, був також відповідальною особою по бібліотеці. На цій посаді Олексій Петрович докладав зусиль для пошуку коштів на потреби закладу та придбання книг. На жаль, унаслідок тривожних подій у громадському та політичному житті країни та міста в зимовий період 1906 р. бібліотека значний час не функціонувала. Зменшення субсидій та прибутку від організації заходів на користь бібліотеки (губернатор заборонив дві лекції та оперну виставу на користь філіальних відділень) відобразилося на фінансовому становищі цих відділень.

За час керівництва О. П. Грузинцева покладено початок книготоргівлі і прийому підписки на періодичні видання. Це починання супроводжувалося неочікуваними збитками (через відсутність відмітки цензури 20 лютого 1906 р. конфісковано книги на суму 281 крб. 20 коп.) та арештом трьох осіб (для з’ясування обставин) – завідуючої відділом М. І. Румницької, її брата І. І. Чепеги, студента Сибірко, яких згодом завдяки втручанню голови правління було звільнено. Однак, не зважаючи на ці та інші обставини, загальний прибуток від книготоргівлі склав значну суму – 14 745 крб.

За рік надійшло 6075 томів, з них більше половини – безоплатно (на 01.10 1906 р. фонд складав 114 804 томи). Серед значних пожертвувань, що надійшли до книгозбірні, необхідно відмітити цінні видання з історії портретного живопису і дипломатичних зв’язків з Францією, від Харківського губернського статистичного комітету (962 т.), Е. М. Серебрякової (215 т.) у пам’ять про трагічно загиблого батька М. М. Серебрякова, який також певний час обіймав посаду голови правління книгозбірні. 

Нотний абонемент поповнився на 82 томи. Зусиллями правління, до складу якого також входив і Олексій Петрович, кабінет для читання забезпечено довідковими виданнями та програмами із самоосвіти. Їх список представлено в кабінеті, а для боротьби з випадками псування книг підписниками і відвідувачами здійснено спробу залучити загальні збори бібліотеки і самих відвідувачів.

За прикладом попередніх років ХГБ надсилала зайві примірники книг і журналів бібліотекам, товариствам та іншим установам й організаціям; влаштовувала концерти і вечори на користь окремих відділів (за звітний рік проведено лише три заходи).

Не зважаючи на зменшення підписників І і ІІ розрядів, кількість підписників ІІІ розряду збільшилася на 10,4 %, у цілому загальна кількість підписників зросла на 1 %. (На 01.10.1906 р. було 2854 підписники, у т. ч. 241 член ХГБ; 798 підписників ІІІ розряду). У середньому в день видавалося 385 книг і 24 нові журнали, серед яких найбільший попит мали «Світ Божий», «Освіта», «Минуле» та ін.

За керівництва книгозбірнею О. П. Грузинцева відділ гебраїки та іудаїки увійшов до ІІІ розряду, що дозволило надати доступ до його фондів і каталогу найбіднішим верствам населення та дітям. У цей період рукописний каталог вели в трьох примірниках, було підготовлене нове видання каталогу ІІІ розряду, проведено ревізію книжкового майна, тривала організація українського відділу (цим опікувалася особлива комісія під головуванням М. М. Міхновського); продовжено виплату боргу Харківському губернському земству (зменшився на 2208 крб. 18 коп.). Також прийнято рішення підняти плату за користування книгами до 20 коп. на місяць, однак робітникам видавати книги для читання безкоштовно, а також перевести 1-ше філіальне відділення в інше приміщення. Відбулася переорієнтація цільової аудиторії кабінету для читання 1-го філіального відділення з дитячої на робітничу та учнівську; порушувалися клопотання про присвоєння 1-му і 2-му філіальним відділенням імен А. П. Чехова та І. К. Михайловського.

У фокусі уваги О. П. Грузинцева та всього правління залишалися кадрові питання і поліпшення роботи бібліотечного персоналу, про що свідчать ухвалені рішення про встановлення спеціального графіка роботи з чергуванням годин праці та відпочинку, 6-годинної робочої зміни для дітей, періодичних надбавок до основного окладу за пропрацьовані 3 та 5 років (для швейцарів і працівників абонемента); щодо оплати праці осіб, які тимчасово заміщали постійних службовців під час їхньої хвороби; надання літніх відпусток до 10 днів; розширення штату служителів у зимовий період. Відбулися деякі зміни в діловодстві (наприклад, щодо ведення протоколів та підготовки резолюцій).

Крім обов’язків голови правління Олексій Петрович разом з іншими членами здійснював нагляд за кабінетом для читання, а також погодився консультувати відвідувачів з питань самоосвіти з фізики. Після складання повноважень продовжував працювати в бібліотеці, а 23 квітня 1908 р. разом з А. П. Кадлубовським був обраний товаришем голови А. П. Комарова. Продовжив взаємодію з авторами, видавництвами, науковими співтовариствами щодо безкоштовного отримання видань, разом з іншими підтримував зв’язки з особами та установами, здійснював нагляд за кабінетом для читання. Після виходу зі складу правління (за відмовою в 1909 р.) залишався членом ХГБ, жертував книги. 

Порядна та інтелігентна людина, Олексій Петрович не залишився байдужим до ситуації, яка склалася 1906–1907 рр. у місті: співчував родинам арештованих, пропонував висловити від імені зборів бібліотеки своє цілковите співчуття та співчуття сім’ям арештованих співчленів.

У 1911 р. разом із Д. І. Багалієм, О. М. Анциферовим, М. І. Румницькою та іншими увійшов до складу ювілейної комісії з організації урочистостей з нагоди 25-річчя книгозбірні.

Родина Олексія Григоровича всіляко підтримувала та поділяла його погляди: дружина Анна Іванівна також була членом ХГБ (у 1890–1914 рр.), брала участь в роботі кабінету для читання (займалася видачею книг і газет, квитків на право читання та заняття); син Григорій (1880–1929), що став математиком, приват-доцентом, професором, також був членом бібліотеки, жертвував книги, а донька, на жаль, померла в 1909 році.