Bibliotheque publique de Kharkoff
Bibliotheque publique de Kharkoff : [фотоальбом] / [фот. О. М. Іваницький ; авт. нарису Л. Б. Хавкіна]. – Харків, [1905]. – 11 арк. – Текст фр. – Пер. назви: Харківська громадська бібліотека.
Видання підготовлене правлінням Харківської громадської бібліотеки з нагоди участі 27 квітня – 6 листопада 1905 р. у Всесвітній виставці, що проходила у м. Льєж (Бельгія). В альбомі розміщено фотографії зведеної у 1901 р. за проєктом О. М. Бекетова будівлі та нарис про бібліотеку. У нарисі простежено історію заснування ХГБ, надано інформацію про членів правління, її структуру, фонди та наведено статистичні відомості. Текст нарису французькою мовою за доручення правління підготувала Л. Б. Хавкіна. Автор фотографій – відомий харківський фотограф О. М. Іваницький.
ПЕРЕКЛАД НАРИСУ
«Харківська громадська бібліотека була організована з громадської ініціативи. У 1883 році харківці, зацікавлені в її відкритті, обрали комітет засновників бібліотеки, яким було розроблено статут. Він був надісланий для затвердження міністру внутрішніх справ, який надав відповідний дозвіл. У 1885 р. відбулися перші установчі збори, на яких обрано правління бібліотеки.
Книгозбірня була відкрита 26 вересня 1886 р. Її початковий фонд був невеликим та налічував лише 1 350 томів, подарованих приватними особами, та 1 300 карбованців фінансового капіталу, зібраних за рахунок членських внесків і благодійних акцій. Приміщення відповідало цій бідній книжковій колекції. Воно являло собою невелику квартиру з трьох напівтемних кімнат на третьому поверсі, вікна яких виходили у двір.
Вхід до читального залу для широкої публіки був безкоштовним. Вартість абонемента була досить незначною: три карбованці на рік, або тридцять копійок на місяць за користування одним примірником.
Спочатку бібліотекарі не отримували платні за власну роботу. Наприкінці першого року роботи бібліотечний фонд зріс вже до 10 тис. примірників. Існувала потреба в переїзді до іншого приміщення. Комітет отримав від міста субвенцію, що з того часу виділялася постійно і навіть зростала за розміром.
Згодом і нове приміщення стало затісним: не вистачало місця для нових надходжень; книги лежали стосами в усіх кутах на підлозі і навіть на підвіконнях. У читальному залі дуже часто двоє читачів були змушені сидіти на одному стільці. З цієї причини бібліотека знову була переведена до іншого приміщення.Завдяки дарам авторів, видавців, наукових товариств та приватних осіб бібліотека швидко зростала. Існувала нагальна потреба в будівництві власного приміщення книгозбірні, що враховувало б її потреби. Щоб отримати необхідну для цього суму грошей, було розпочато збір коштів, який тривав близько шести років. До кінця цього терміну правління зібрало 90 тис. крб. Половина цієї суми (45 тис. крб) за імператорським указом надійшла з державної казни. Решту грошей пожертвували судді, Комітет тверезості та приватні особи.
Зведення будівлі було завершено в 1901 році. Усі будівельні роботи разом із земельною ділянкою обійшлися в160 тис. крб. Тепер субвенція від міста (5 тис. крб) йшла на погашення іпотечного кредиту. До послуг відвідувачів бібліотека пропонувала читальний зал, абонемент (двох категорій: по 30 і 20 коп.) та пільгового членства (5 коп.) для незаможних верств населення (своєрідну народну бібліотеку), музичний відділ, відділ бібліотекознавства, доповнений Музеєм (першим таким у Росії) та один філіал. Другий філіал готується до відкриття. Донині бібліотека залишається недостатньо спроможною, щоб задовольнити всі свої потреби, і щороку їй доводиться збільшувати свій бюджет, який уже сягає 22 тис. крб, за рахунок проведення вечорів і лекцій.
Крім бібліотекарів, які отримують заробітну платню, є ще 50 осіб (в основному це освічені жінки), що розподіляють між собою роботу, пов’язану з обслуговуванням читачів у читальному залі і народній бібліотеці. У 1903–1904 рр. загальна кількість читачів сягала 2 700 осіб, кількість виданих книг – понад 133 тис. томів, кількість журналів – більше ніж 10 тис. примірників. Загальна кількість читачів, які відвідували читальний зал у 1903–1904 рр., досягла 5 500. Крім періодики, у читальному залі було видано 65 тис. книг.
Загальний фонд книгозбірні нараховує зараз 104 тис. томів. Великі розділи фонду (за галузями знань) формуються під керівництвом науковців (членів правління). Власні придбання доповнюються дарами від приватних осіб. Серед іншої літератури, отриманої в дар, необхідно відзначити повний Кодекс законів, який бібліотека отримала за розпорядженням імператора. Завдяки колекціям книг, подарованим після смерті їх власників, наприклад, письменника Г. П. Данилевського (3 тис. книг), доктора Р-К. (1800 книг), пані Пассек (1500 книг) та інших, бібліотека поповнила власні фонди багатьма рідкісними і дуже цінними виданнями. Правління щорічно надсилає листи авторам, видавцям, науковим товариствам як Росії, так й інших країн із проханням надати допомогу для подальшого розвитку бібліотеки. Список донорів доволі великий та ще не закритий, вони дарують щороку тисячі книг, переважно нових видань.
Правління бібліотеки складається з 15 членів та 6 кандидатів, це переважно професори університету, інженери, лікарі та ін. Його головою ось вже дванадцять років є професор історії пан Д. Багалій, який широко відомий завдяки своїм науковим працям.
Таким чином, ще зовсім молода Харківська громадська бібліотека стала однією з найкрупніших і найбільш значущих провінційних книгозбірень Росії.»
